Рудик, сидячи віддаль на піску, латав ветху сіть — в діри її могла б любесенько пролізти акула на півтонни.
Зачекавши, поки відійде професор, на місток піднявся Макс Шнайдер-Акула.
В ту секунду, коли акула, відчувши небезпеку, скручується в кільце, збираючись втекти, гарпун впивається їй у бік, біля зябер.
— Тим-то Акула так пильно стежить за каютою професора? !
Ця акула в морі людських сліз заробить тут, як кожний чесний ділок.
Як за лоцманом, дрібною в’юнкою рибчиною, йде акула великий хижак, так і за ним показався «Кінь».
Чому ж він накинувся на нього, С. Вулфа, мов акула?
Акула, правда, була невелика і не дуже хижа (вона належала до виду акул-годувальниць), та хіба ж не приємно власноручно загарпунити акулу, якою б вона не була?
Поки Боб руків'ям свого шестизарядного кольта вибивав цю помилкову думку з голови провідника, Акула Додсон, не гаючи часу, підкладав під сейф у поштовому вагоні чималенький заряд динаміту.