Бо тут, уже на порозі свого виникнення, аскетизм проявляє подвійний зміст: як зречення від світу, з одного боку, і як оволодіння світом з допомогою здобутих таким чином магічних сил — з іншого.
Людина, споглядаючи ікону, відчуває духовне піднесення, переймає радість і скорботу, аскетизм.
Самоцінність естетичного виключалася в умовах панування релігійної ідеології, що зробила суспільним ідеалом аскетизм, духовне вдосконалення через звернення до Бога як вищого блага і краси.
Розумовий надлишок може викликати в людини свідому, цілеспрямовану сліпоту й глухоту навмисної самотності, штучно холодний аскетизм.
Тут же мусимо, задля чіткості термінології, насамперед уточнити терміни «аскетизм» і «містика», що ними вже не раз оперували як полярними поняттями.
Тільки та строгість життя й майже чернечий аскетизм у вимогах, дозволили козацтву стати з часом ніби орденом українських хрестоносців, охоронним щитом для краю, месником кривд і виразником визвольних змагань українського народу.
Це аскетизм гордині, це скромність гордині, і мета його — здобути собі право не щадити інших, право судити суворо і нещадно.
Менталітет має чітко визначену якість — смиренність, аскетизм.
Особливо такі нападки характерні для середньовічної філософії, коли проповідувався аскетизм і стриманість у почуттях.