РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Якби ця повість починалася словами: «Колись давно в будинку, що губився серед лісових хащів і був відомий як Чорний дім, доживав віку, поховавши двох дружин, старий і хворий самітник на прізвище Мейх’ю …»
Ведмідь-самітник, од якого тікає сон, іде лісом на лови.
Тим часом самітник озброївся, як справжній йомен, мечем, щитом, луком і сагайдаком зі стрілами, через плече перекинув важкий бердиш.
Тоді самітник поставив перед ним великий кухоль найчистішої джерельної води.
— Та немає такої зброї, починаючи від ножиць Даліли та копійчаного цвяха Яелі й аж до меча Голіафа , — відповів самітник , — з якою я був би тобі до снаги … Але якщо вже ти доручаєш мені вибір зброї, що ти скажеш, друже мій, про такі дрібнички?
Сам «самітник із Бейкер-стріт», однак, не дуже полюбляв розкривати своє серце.
От такий самітник і привіз Владислава з оберемком друкованої продукції до, так званого, родинного вогнища.
На противагу цьому, поширена чернеча традиція завжди наголошувала, що чернець, незалежно від того, чи він самітник, чи живе у громаді, зазвичай повинен сам себе утримувати.
— Так-бо воно так , — відповів самітник , — він хрестив у ньому язичників цілими сотнями.
«Ось, брате, що мене забавляє» , — відповів самітник.