В мене є часина, я міг би забігти до тебе — побалакали б трохи, як бувало колись.
Байда Тяжка часина, брате, не заважить У мене й крихти на вазі розсудку.
Короткое время — малий час; часочок; часинка; мала часина.
Хлопці й не гнівалися, часина волі була їм вельми до речі: ще раніше нагледіли вони в лісі ебенове дерево з сивою корою, всіяною чорними рубцями.
І Віктор Семенович, з свого боку, теж прив’язався до нього і, коли випадала вільна часина, розмовляв з ним, дивуючись з наївного раціоналізму його мислення.
Він ще вагався, минула якась часина, перш ніж вирішив: конспірація вже зайва.