Чорт зиркнув на Барона: той улесливо посміхався, оскалюючи чорні зуби; гидливо поморщився Антипко, відзначаючи про себе, що Барон прогнив до решти, удав, що не впізнає, але висмикнути рукава не зміг.
Стрільці Антипко й Когут пробують дістатися до залишеного ним авта.
Антипко двічі підводився, та голос його губився в содомському рейваху.
Або прикуцне той же Антипко у глухому закутку, щоб не заважав?
Антипко закінчив виголошувати тост, ману зняв, а тоді обурене панство вигнало його із зали.
Підпиле панство реготало, казилося, ніхто вже нікого не слухав, Антипко ж захотів виголосити тост за Люцнфера, він так і сказав до Барона: «Хочу випити за Люцифера, він же дозволив мені нині побути в цьому товаристві».