Він залишився практично сам — бабуся лежала паралізована, не розмовляла, тільки очі слідкували за людьми та кішкою, що прибилася сама по собі і прижилась у домі.
Я не признався, що горішня бабуся посписувала вірші.
Бабуся ще з часів мого дитинства мала до мене претензії, що я хворію якось несерйозно і , — нема де правди діти , — мала рацію.
І, коли після уроків бабуся Світлана кинулась до нього у вестибюлі: «Зайчику мій любий !. .»
Зрештою, бабуся Мирослава була неабияким зраз ком у всьому не тільки для онуки … І передусім — не показної скромності.
— Ось у мене … предмет із приватної колекції , — затинаючись, промовляє бабуся.
Бабуся навіть не крикнула, навіть не зробила спроби оборонятися.
Що буде, коли мене про них запитають бабуся, дружина чи дочка, найбільші в родині аматори поезії.
— Може, він і справді не міг , — озвалася бабуся , — бо мав розлад шлунку, наприклад …