Іван Бабій зі своєю сім' єю переїхав на кільки гін від току убирати соняхи й пшінку.
Маринов був бабій, це всім відомо, але він не переступав меж.
Жаль тільки, що прізвище переплутали: замість Бабенко, чогось написали Бабій.
Політично трухлявий бабій перелякано верескнув «пробачте, мій тролейбус», вскочив у першу маршрутку, яка загальмувала біля них, і повіз свій переляканий порох у невідомому, навіть, йому самому напрямку.
— Жаль, що тебе скидать не посадили , — стомлена сказав Бабій.
А сам же і випити не дурень та бабій неабиякий, ще й анекдоту сороміцького в офіцерській компанії майстер розказати.
Як розбудив його Бабій, вже сонце било блискучим, хоч і не гарячим промінням.
Бабія: «Директор філії української академічної ґімназії у Львові, І. Бабій, «арештував» у Преображенській церкві у Львові студента університету Вол.
Бабій довго умовляв, що Юхим не такий, щоб коверзувати, а лише все якось збіглося.