Панок, що перший збив йому циліндер з голови, вже хопив його за довгі бакенбарди обома руками.
Сіверцев замислився. Його хлоп’яче обличчя, обрамлене ранніми бакенбардами, одразу стало старшим.
Бакенбарди робили його ще більше схожим на великого поета.
Бакенбарди його були руді, а може, присмалені; від його сюртука, потертого на рукавах, завжди несло карболкою та ще якимись незнайомими ліками.
Бакенбарди, борідка, маленькі прудкі очі, спритні рухи і нечутна хода , — він мені завжди нагадував мавпу, А особливо, коли зігнувшись крався за Туо, тримаючи напоготові свої хижі об' єктиви.