Балагула ледве примітно підіймалась на пригорки, то знов спускалась в неглибокі долини.
Ще вище виїхала балагула на гору, і з тієї гори стало видно всі Сегединці, що розсипались на двох шпилях і на долині понад двома великими ставками.
Коні збігли дуже прудко на греблю, і балагула засіла в грязь по самісінькі маточини.
Коли це з степу неначе випливла жидівська балагула, напнута білим полотном.
Незабаром балагула знов піднялася на вищу гору й сховалась в густий старий ліс.
І в Павлуся в роті було так, ніби і в його в роті заночувала одна балагула.
Балагула скотилась в ярок і наробила своїми брязкалами багацько шелесту серед тихого села.
Довго котилася балагула з гори й збігла на широку греблю.
Одначе балагула загула проз панський двір, і швидко не стало чуть ні гудіння, ні брязкання.