Зупиняюсь там, де за моїми розрахунками мав би бути барак, але не бачу ніякого барака.
Праворуч стояв дощаний барак, де тимчасово містився вокзал.
Приятель сіпає за ногу: відповзай, мовляв, за барак.
Один хотів висадитись у Шатне, великому занедбаному і похмурому промисловому передмісті Нанта, що тяглося понад берегом річки; там що не барак з потемнілими від дощів і кіптяви палісадниками, то й шинок.
— Тоді шукачі рознесуть цей барак на друзки , — спо кійно відповів Док , — а мені доведеться влаш то ву ва ти тут шпиталь.
Невдовзі довжелезний барак перетворився на крижану печеру.
Ну звісна річ, вона примудрилася зімліти ще перед сніданком, турботливі товаришки з дозволу майстрині відправили її назад у барак, а тут — і крихти їстівної катма !
Ледве переступив поріг у барак і впав на цементну підлогу без пам’яті.
Був там адміністративний барак, кухонний та два мешканеві.