— Бардзо рада , — мовила, запитливо глянувши на простацького прибульця.
Бардзо добже , — на обличчі в нього сяяла посмішка, хоча очі палали невгамовною люттю.
Ніби публічна і, мовляв той шляхтич, бардзо слічна …
Село велике, і бардзо дуже міцна горілка в корчмах.
То є бардзо добже, позаяк мусимо визнати: лише такі чесноти, як покора владі, служіння отчизні і богобоязливе служіння короні скрашують справжнього лицаря.
— Жупанич намагався вживати й русинські слова, які знав, і виходило в нього «не бардзо лєпо».
Ні, бардзо дзінькую, я сьогодня нічого солоного не їв.
Ваша компанія вже бардзо поріділа, помочі ніякої.
— Дзенькую бардзо , — подякував він скромно, коли карета зупинилася коло гарної садиби.
— Дзенькую бардзо, брате Арсене, за твоє добре серце !