«Бачу, що й вас не пощадила сьогоднішня баталія, любий поручнику».
А товариство його — Пацюк, Лушня та Матня , — як побачило, що за баталія піднімається у Пісках, та мерщій ноги на плечі, та поза хатами, та поза огородами, аж у Крутий Яр, та й засіли в шинку у свого давнього знакомого жида Оврама …
Чи це не є та благородна Павлова баталія, про яку: «Не наша боротьба до плоті й крові …»
Тим часом у кабінеті доктора Еморі точилася словесна баталія.
Скінчилася ця баталія поки що на сторінках «Культури і побуту» — додатку до газети «Вісті».
Вся баталія не зайняла багато часу: Базилева лише встигла добігти до покинутої напризволяще непритомної Сіди.
Так, так, справжнісінька баталія, ніби за часів варварства.
І здавалася вона такою ж безглуздою, як та мушина баталія.
Це була «баталія» думок двох непримиренних опонентів, Стриба та Птахи.
Вчасне попередження про наміри ворога — то вже наполовину виграна баталія !