Тільки один димар нагадував, що то не берлога звіряча, а людська оселя, що берегла людей од звіра і од лихої години.
«Аж ось і сам, неначе з берлога ведмідь виліз, ледве-ледве переносить ноги.
Ведмідь піде до свого берлога і тенети за собою потягне.