Бесаги — тобто шкіряні мішки, що їх брали з собою в подорож стародавні греки, щоб зберігати вино.
Хоч бесаги за плечима й заважали ході, але хлопці жваво перестрибували ручаї, беручи навпростець.
— Єгомость, а ходіть же, осьде якісь бесаги та й костур !
За якийсь час піп забув за бесаги та й костур, а ведмедиха взяла та й загребла їх у лист.
Бесаги десь лишила в потоці, запаску також загубила.
Аж тут ця стареччина дибає за його конем, та вся аж паленіє з гонору, що такий файний та багатий несе її полатані бесаги з мукою на кулешу з Ріжна аж на Лазирчуччину призьбу.
Трохи згодом, вже у колибі на поляні, помагаю Базилевій зібрати бесаги.
— Та се мої бесаги та й костур, що я загубив, як-єм ходив за грибами.