Гм, якщо Бесідник — зовсім не Бесідник, і не має жодного бажання зупиняти свій удар — тоді такий ось Уламок для людини з незахищеними руками просто знахідка !
Вкінці запитався бесідник, чи зібрані годяться — на що, Семен не міг вирозуміти, але подумав собі: «Аби на шибеницю, то піду !»
Хоть як поквапно ловив Семен кождісіньке слово бесідника, отже-таки доразу не міг вирозуміти, про що бесідник говорить.
— Скажу вам іще , — говорив далі бесідник , — що воно таке ті посли та й що це тота рада, де вони сходяться.
Бесідник же зачав так : — Тепер я вам прочитаю, якого посла має вибирати наша мужицька партія.
Коли бесідник вичитав усе з того паперу, що в руках тримав, говорив далі з пам’яті, сварив і картав людей, що вони самі тій кривді винні, бо намість з' єднатися разом і помагати собі, то вони ще помагають панам у тій кривді.
Люди сміялися, а бесідник говорив далі : — Найстарша рада над усіма урядами є в Відні, та й ми туди посилаєм послів.
По цім слові став бесідник читати, що посол повинен уменшити мужицьку кривду, а мужицька кривда отака й така.
Цими словами заставив бесідник людей, аби уважно слухали.