Вона стояла, сповнена відчаю, несла відчай з собою, а простий люд побачив чистість, од якої всі здригнулися й заплющили очі, а тоді заревли натовпи тисячоголосе : — Без єпітимії !
Волин розплющив очі і побачив на колоді, якраз біля своєї голови, маленького чоловічка з бородою, у зеленому вбранні і зеленому капелюсі, із червоною, схожою на суничку, верхівкою.
Тепер вони почували себе трохи сп’янілими від бажання побігти полем світ за очі.
Там, де мали бути очі, виднілася лише тонка, сіра, в струпах шкіра, що облягала порожні очні ями.
Очі залишалися в тіні, тільки рот на тому тлі цвів самітною квіткою.
А потім заплющив очі й довго так лежав, щось, мабуть, думав.
Буду я тобі служить, Та гляди: мене не бити, Без потреби не будити, Бо втечу під сто чортів !"
— Те, що уздриш зараз, не можуть бачити мокрі очі, а тільки виплакані.
Побіліле волосся на голові збите й покуйовджене, глибоко посаджені очі покаламутніли і виблякли, лице сполотніло.