По всіх різдвяних обрядах ми бачимо, що народ празникує обрядами двом групам світлих літніх сил, огневим і водяним, і празникує перш за все як народ-хлібороб, благаючий собі од світлих богів доброго врожаю жита, пшениці і всякої пашниці.
На мить вона постала в його пам’яті, мов жива, йому навіть здалося, що бачить її рум’яне, заплакане обличчя і чує благаючий голос: «Не роби цього !
Знову почувся благаючий голос : — Змилуйтеся, сір !
Тоненький писк морзянки, уривки музики, чийсь басистий, розкотистий сміх, благаючий голос жінки, сухий тріск грозових розрядів і знову морзянка поперемінно були чутні в його навушниках.
Біле як сніг тіло дівчини, її чарівна врода і благаючий погляд піднятих до неба блакитних очей мов пришили до себе погляд молодого козака, і він нічого більше не бачив, опріч її одної.
Відчай, який я помітив на його обличчі, був подібний вітру: пронизливий і водночас ніби благаючий.
Селаброс в одну мить неначе зник в тому тумані і через хвилину знов виник такий самий пишний, благаючий, ніби в сяєві проміння.
І промінь кидає на дівчину винуватий, благаючий погляд.