Сказав же блаженний Антіох про Теодора учням своїм: «Не бачив такого святого мужа ані не чув аж дотепер, відкрив-бо мені Господь життя його».
Тоді сказав до неї блаженний воєвода: «О окаянна і всілякого безстидства і несамовитости сповнена пристраснице, чи ти не бачиш, як біси тебе бентежать, щоб твоє дівство розтлити?
Вишній володіє людським царством, і блаженний, хто слідує за цим справжнім царем.
Блаженний же мовив йому: «О дитино, я ніколи ні від кого нічого не брав, бо ніколи не зцілював силою своєю, але Христовою.
Укріпився духом і тілом і сказав: «Блаженний я, що сподобився бачити тебе, святий Отче, і чути гарні й солодкі слова твої».
Блаженний говорив: «їжа нас не поставить перед Богом, сам їж, дияволе, свої наїдки, або неси їх туди, де люди черево за Бога мають».
Тими учителевими словами блаженний Паїсій повчився і зранився любов’ю до Бога, намагався сказане йому здійснити на ділі.
Блаженний же мовив: «Дякує тобі твій Аполлон у геєні, що невгасимого вогню йому примножуєш.
Одного року Блаженний, також за звичаєм з тим же учнем ходячи по пустелі при Йордані з півночі, знайшов в одній горі печеру, і в ній — відлюдника-ясновідця.
У церкву того мученика увійшовши, Теодор блаженний заночував, у молитві цілу ніч проводячи.