Бог-скарабей сидів на помістку з написом «Мітні-Хапі», відомим мені ще з папірусу Мене.
Ермолай: Сохрани меня бог, я на бога не клевещу.
Бог же, що велів йому там оселитися, послав йому і їжу з варварськими людьми, як колись воронами Іллі пророкові в Керіті.
Отець Теодор повернувся і став перед присутніми, як перед паствою.
То вже тобі так бог дає, що щастя в двір само йде; ти ж давно Гната любила …
Бог простить мій гріх, адже я захищаю землю, де народився.
Отець Харитін читав, але Онисія Степанівна так перемішала Діоскора й Ігемона з наймитами та ігуменами, а Варвару з наймичками, що вже нічогісінько не розуміла.
Так робити заповідав християнам бог, а Зігфрід все ж таки людина.
І була радість велика по всій землі тій, але й ангели на небесах раділи через стількох душ навернення і покаяння, і славлений був Бог, що хотів спасіння всіх людей.
Бачить Бог я люблю батьківщину, люблю ніжно, я не змогла дивитися з вікна, усе плакала …