Поволі червоні смуги даленіють, гаснуть, ніби вкриваючись попелом, чорна стіна встає перед очима.
— Якщо не помиляюся, Стіна стояла, де стоїть, вісім тисяч років, еге ж?
І раптом, ніби попереду з’явилась невидима стіна, Махмуд-бей спинився, застиг як укопаний, спинились і всі інші.
Стіна в’язниці й набридливі, мов звук терпуга, нескінченні удари.
Голова йде обертом: стіна губиться високо в небі.
Очі раз у раз вдивлялися у темну далечінь, наче впиралися в стіну, ноги спотикалися на нерівному лузі, і чорна стіна відходила і відходила від нього, мов гумова, нічого не відкриваючи.
У цій книжці подібні картини протистояння — стіна спецпідрозділу на стіну громадян — ще траплятимуться.
Часто суцільна крижана стіна, здавалося, перепиняла шлях.
Стіна Гірського Рогу здригалась від безперервних вибухів.
Але ця стіна була дуже умовна: якщо біля самого храму вона ще й мала вигляд справжньої стіни, то далі було просто накидане каміння, що ніякою перешкодою для людини не могло служити, а ще далі уже нічого не було.