Друга заповідь: «Усі люди твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуна та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас».
Майтімо, оповідаючи, розводив з усміхом руками і говорив насмішкувато: «Ну, а я і відповів — браття мої ріднесенькі … Хай змилуються наді мною Валар, щоб я дожив до тої миті, коли й вам хтось зробить подібне від щирої дружби.
— Провидіння , — Стінолаз підняв голову, а очі його зблиснули відбитим світлом полум’я , — посилає нам, браття мої, чергову нагоду знов поразити ворогів Господа і ще раз покарати недругів віри.
Чи знаєш напевно, де кінчишся ти, а де зачинаються твої браття, твої народи, твої батьківщини твоїх батьківщин?
Від кожного чергового оберемка, вкинутого на поживу вогню, ви соко в небо здіймаються снопи іскристих квітів … Го туються вечеряти браття … Лікують поранених, поминають полеглих у бойо вищі, яке тільки-но відкровавилося.
Ой, тепер ми, миле браття, забудем всі нужди: В Тамані жить, вірно служить, гряницю держати, Рибу ловить, горілку пить, ще й станем багаті.
— Не можемо ми, браття, бігти за «Современником» !
Бо вони таки браття, бо того вимагає діло землі, честь люду слов’янського і потреба люду.
— Браття отамани, преславні лицарі запорозькі , — промовив він глухуватим голосом , — сьогодні ми зібралися для того, щоб гуртом подумати, кого на січовій раді оберемо кошовим отаманом …
Половецький хан Кончак побачив, що прибулі «браття по крові» розпоряджаються половецькими кіньми, скарбами, людьми, як своєю власністю.