Жінки вітаються із хазяйкою, намагаються заговорити із Хігінсом, але він грубо повертається до них спиною і споглядає річку за вікном.
Врешті Ілько встав з ліжка, вдягнувся і сказав до жінки:
Жінки й дівчата, які стоять на дворі, миють посуд, прибирають і готуються до пасхи, вже більше не дочки єрусалимські, що згадуються в «Пісні пісень».
БРАТ (дівчиську): У тебе ніс блищить, пташенятко.
— Вам не можна тут бути , — голос жінки глухий і безбарвний.
Обережно вивільнився з обіймів засинаючої жінки, босоніж пішов на кухню і, як був, голяка зварив собі кави.
Мій брат … він, може, тут старенький уже, і не взявся він нізвідки, а прожив життя й пам’ята є.
Жінку шанували доти, допоки чоловік залишався рабом своїх страхів, спільником власної безпорадності: культ жінки підтримувався страхом, а не любов’ю.
Твій брат , — спитав Воїслав порозуміло , — захотів здобути волю …
А тепер, Йоганнесе, ходімо довідаємось, як почуває себе хворий брат Кипріян !