Нам пощастило: на другий же день після приїзду з Києва ми «взяли слід» — вистежили, як Бурмило і Книш подалися у плавні, і собі нищечком за ними на плоскодонці.
— Ще сяде якийсь бурмило — псуватиме настрій усю дорогу …
Бурмило схилив голову і одним оком, як ворона в кістку, зазирає на полицю.
— Люди мої, Носок і Бурмило , — скинувся той, готовий поставити і Носка, і Бурмила перед князем, та Ярослав махнув рукою.
Бурмило Михайлович одкрив журнал і подивився на клас поверх окулярів:
Старий М. — зажерливий, скупий бурмило, він ціле життя мучив свою дружину і в усьому її обмежував.
— Слухайте, пане Бурмило, я до вас з великим проханням.
— Замовк Бурмило, бо злякавсь, А той до нього знов озвавсь : — Чим винен Вовк, що сіна не вживає, Трави не їсть, м’ясця бажає?
— А чому ж, будь ласка , — так щиросердно відповів Фарадейович, що Бурмило зразу знітився : — Та ні, я жартую.
Бурмило щось прохарамаркав, ми не розібрали ані слова.