Долом шуміло, наче бурчак у повінь котив по річці каміння і рив береги.
Дивно спухають щоки, очі бубнявіють, губи вихоряться — й сміх вихлюпує з душі, бурунить із горла, як весняний бурчак.
Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивертав би дерева.
Мені одному таке діло не під силу, лячно потикатися самому на болото: заграєш у бурчак — і сліду не лишиться.
Привела їх кішка двійко, аж тут Дзюнзюрка нагодилася: давай, каже, я в рівчаку їх потоплю, саме негода така, бурчак реве, подумати страшно.
А тут іще, уявіть собі, Бурчак з ним порівнявся — теж пнеться до цариці !. .
Клятий Бурчак — як тільки він зіпсував йому настрій !
Інший порядок, інший авторитет потрібен , — мало не волає на всю сторінку міської газети Бурчак — звичайнісінький інженер, автор кількох нещасних рацпропозицій.