— Чотири вже, хвала Богу … — Марина подумки молилася, аби не бухнути непритомно на землю.
Подивившись ще раз у шухляду і розвівши руками, я хотів знову бухнути в ліжко, але задзвонив телефон.
А тоді почав розводитись про те, що він, попавши у скруту абощо, ніколи не соромиться бухнути навколішки й помолитися господу богу.
Якщо їй так прямо і бухнути, то в неї від радощів може розрив серця трапитися.
І ось, вештаюся наче імбецил — ані бухнути, ані закусити не можу.
Він побоювався, що я не розрахую своєї сили й або стусону помалу й потім доведеться бухнути вдруге, а може й утретє, його ж, мовляв, це не вельми тішить, або лусну так, що потім його рідна мати не впізнає, або й зовсім виб’ю з нього душу.