Під ними лежала невеличка бухточка, оточена крутими горбами з облізлим сніговим настилом.
Там, де ми стояли, був центр вигину — бухточка, що вклинилася глибоко в суходіл.
Від мого замку їх відокремлювала бухточка, вже не раз згадувана мною на початку оповідання: та сама, куди я причалював зі своїми плотами, коли перевозив Майно з нашого корабля.
З цього боку мису, що гострим виступом урізався в море й гасив океанські хвилі, безумовно, утворилася бухточка.
Унизу вигиналася півколом бухточка, дно якої круто заглиблювалось.
Я пішов у тому напрямі, гадаючи дійти до неї, але виявилось, що між мною і шлюпкою була маленька затока чи бухточка, з півмилі завширшки.