Білявий хлопчик коло Юана Аберкромбі мав переляканий вигляд.
«Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі !»
Білявий вишкірився : — А-а-а-а, диявольські діти.
Білявий мовчки, а чорнявий з словами: «Ну, господи благослови».
Хіба що біля нього крутився не чорнявий Грицик, а білявий хлопчина з великими сумовитими очима.
Був натомість білявий, опецькуватий, з ледь означеною лисиною, з наївним виразом обличчя.
ВолшІ - білявий, а Перелесник — чорнявий, як смола.
Білявий, з гарним, мов намальованим, обличчям, риси якого не змогла спотворити навіть смерть , — здавалося, просто заснув і ось-ось прокинеться і спитає: «А що ви, громадяни, тут робите ?»
Лиш білявий хлопчик, що заважав усім, змусив врешті-решт свою маму підхопитися, вона витягла його за руку, усі подумали — закінчилась виста-ва для непослуха.
З-за столу спокійно підвівся невисокий білявий чоловік.