Я збагнув, що Галочка це така вагота таїни, якої я ніколи не зможу розгадати.
Ця вагота мені навіть дуже приємна в моїй самотині , — залепетала Мелася.
Я не знаю, як зважиться вчинене Григорієм на вищих терезах, але коли думаю про нього, незбагненна вагота лягає мені на серце.
Вагота не дня — розколеного часу між днем і смерком.
Порівняно з їхньою світлістю ми темніємо, згоряємо швидше, і вагота судьби дужче тисне на наші плечі.
— Тяжко, Семене , — зітхає жінка, зітхає вагота ЇЇ персів, на яких не спочивало ні одне немовля, а тільки, певне, спочивали кучми чоловіків, хоч і божиться молодиця, що нікогісінько, крім вього, не мала.
Це ж вагота, і велика, що й я не здержав би, не то вона.
Він пив горілку третю годину поспіль, але забуття не було — лише вагота й каламуть, як у поганому сні.
На виправдання своєї тодішньої безвідповідальної легковажності скажу нині словами ангельського доктора, що мене безсумнівно заполонила любов, яка є пристрастю і космічним законом, бо й вагота тіл теж є природною любов’ю.