Варенуха не тільки не злякався загрози, а навпаки, став більш рішучим.
Варенуха на всяк випадок ще раз набрав помер телефону квартири Лиходєєва, і йому відповів Коров" єв, що Стьопа поїхав кататися на машині за місто.
— Мерсі , — вражено відповів Варенуха , — а з ким я балакаю?
— Це вже починає бути прецікаво , — процідив крізь зуби Варенуха, проводжаючи поглядом жінку, що поспіхом виходила.
Тільки-но починав дзеленчати телефон, Варенуха брав рурку і брехав у неї:
Варенуха висловив припущення: може, Стьопа попав під трамвай, як Берліоз.
Варенуха мовчки простягнув йому телеграму, і директор побачив у ній слова: «Благаю вірити кинутий Ялту гіпнозом Воланда блискавкуйте підтвердження особи Лиходєєв».
На його місті з’явився Варенуха і благав відпустити його, бо він не може бути вампіром.
За двадцять років своєї роботи в театрах Варенуха набачивсь усілякого, але тут він відчув, що розум йога застилається наче пеленою, і він нічого не зумів вимовити, окрім звичної та цілком безглуздої фрази: