Він вірує в царя нового, в мудрість його державну, в розвій культури рідної під царським скіпетром, а тут — варнак у чоботях, кожусі й шапці-бирці, якого десять років солдатчини не вгомонили …
Кається перед черницями за бать ківські гріхи княжна, важко кається і «диявол проклятий» за злочин у «Москалевій криниці», важко караєть ся і кається дід Варнак за самовільні мстиві суди.
— Лакеї графські мене злякались: думали, що я варнак.
Два тижні тому він був ще вільним соколом, а нині їде Санкт-Петербургом, містом своєї молодості, під пильним наглядом двох охоронців, ніби якийсь варнак …
Інвалід відповів мені досить лаконічно: «Це, добродію, колишній варнак, а тепер тутешній поселенець, найдобріша душа».
Оглянувшись, немов варнак, пірнув у дім і причинив сінешні двері.