«Непоправна ватага: на бенкетах вони захланно нишпорять, пляшкою спокушають доми, зазіханням проганяють смерть».
Уся та ватага людей і собак, освітлена полум’ям смолоскипів, із диким галасом, зиком та гоготом посунула до мочарів.
Невже ж це Україна, невже ж отся розбишацька ватага — це їхні земляки, люди одної віри й одної крові?
— Ну , — мовив Бен Роджерс , — а чим же буде займатися наша ватага?
Бувало, влітку на вакаціях наша рибальська ватага виходить на днів три або чотири ловити рибу на лиман або в гирла Дністра.
Ватага якихось шибайголів, сипнувши з цього дому безчестя, привітала його радісними вигуками.
Щоранку й щовечора ватага збиралася в казематі на велику раду.
Нарешті, уже зовсім поночі, увалюється ватага мисливців у садибу якогось майже незнайомого холостяка-поміщика і сповнює шумом усе подвір'я садиби, яка освітлюється ліхтарями, свічками й лампами, винесеними назустріч гостям з будинку …
Мені неприємна та ватага, але ж хлопці сидять зараз скоцюрблені з холоду, і їх кусають комарі !