Вдаль помчався цар індійський, їхав збуджено вперед.
Я дивився то на діда, то вдаль — хотів вловити зв’язок, який єднав діда з таємницею майбутнього.
Казалось, что его глаза, задумчиво устремленные вдаль, читали написанные страницы готовых связных мыслей и фактов, облеченных в живые образы".
Ройсу" Вдогонку глядели — Вдаль уезжал Дорогой лимузин С шелестом нежно Хрустящих резни … Ищут пожарные, Ищет полиция, Ищут священники В нашей столице, Ищут давно.
Лише тепер, ідучи додому, так широко йому було в грудях і світ просторішим став, і вулиці розбігалися вдаль і широчінь.
За деревами дерева Мимо, мимо вдаль несуться, Кручі корчаться і гнуться; Онде бескети носаті Захропіли, лігши спати.
Але тепер він легкий, такий легкий, що летів би десь вдаль, в той синій, усміхнений безмір, що над ним так любовно мріє !
Н. И. глядел словно вдаль, но видимо был взволнован.
Суддя встав, сперся на громаддя столу і несподівано впер свої примружені очі вдаль.
І він знову кинув оком туди й сюди, і вшир, і вздовж, і вдаль, і зблизька, але все було так само, як досіль — тобто його нерушно, але пильно стерегли.