Векша — образ історичний (у способі життя і формах мислення), але він же — і легендарний: як носій кращих людських рис і високих моральних принципів, що витворилися в глибинах народних мас і спадково передаються з покоління в покоління.
— Минулої ночі оцей смерд Векша підкрався у Вишньому городі до житниці боярина Драча, утнув * (* Утнути — убити .) на смерть княжого мужа.
— Спокуса, каже, ідольська , — озвався Векша , — але я не винен … Я … — Ти рубав дерево?
— заскиглив Векша , — то все Варсонофій з Остафієм.
Вогник спершу не втямив, куди дивиться Векша, а тоді зрозумів.
З давніх часів Київської Русі приходить до нас Векша — могутній юнак, на долю якого випадають далекі мандри і тяжкі випробування.