— Дощ. Що таке дощ нам отут, на веранді під дахом? Приємність.
Веранда, на котріїй сиділа, вповилася червоним виног радом.
Веранда, де ще не так давно повітря було наповнене дивним ароматом чаю.
Веранда деренчала, осипаючись дрібним склом і вапном від страшного тиску повітря.
Веранда під склом, з неї вхід у коридор, з коридору — на кухню й у три окремі кімнати.
Веранда не пропускала туди місячного світла, і спершу він нічого не міг розгледіти, крім обрисів меблів, що здавалися темнішими за темряву.
Веранда, віконні наличники й невеличкий балкон над дверима були розкішно оздоблені різьбою і свідчили про майстерність сибірських теслярів та столярів.
Веранда, обвита плющем, прикрашала Палац культури, статуї його фронтону біліли серед пахучих рослин … У садку висілка, немов у санаторії, стояли гойдалки.