Вертун, штовхаючи умивальника гнучкими щупальцями, покотив його за двері.
Він одразу ж крутнувся в темряві, вийшов і побачив себе в костюмі пожежника — ясна річ, у дзеркалі, яке шанобливо тримав Вертун.
Пруття, що тримало Максима, стулилося — гнучкий Вертун відскочив у куток.
— Вертун уже одужує, але на роботу ще не вийшов, містере Молверн.
Але тут підскакує до них п’яненький вертун, посміюючись, шепоче : — А що я вам розповім, пане Поет, що я вам? ..
Коли б не вірний Вертун, Гум-гам не мав би жодної вільної хвилини.
Але Вертун тремтів усім своїм пруттям, і Максим пожалів його:
Вертун обережно потиснув хлопчикові руку й яропищав: