Перкен не зводив погляду з жовтих вогнів порту, над яким простяглося всіяне блідими зорями небо.
Робота над романом посувалась успішно, і Канае час від часу перевіряв, скільки сторінок товстого блокнота залишилися чистими.
Над дорогою розтинали повітря вантажні терраплани, пурхали елі, по асфальту повзли мобілі.
Цілими днями і ночами сиділи над картами, планували.
Він зрозумів, що Іоанн переступив вершину свого життя, стоїть над безоднею, куди його давно тягла невблаганна сила.
Між ними подекуди блищали озера, а над озерами й чагарями високо піднімались гори, вкриті лісами.
Запашний бриз приблукав з-над спокійного моря, потинявся над пляжем і знов повернувся до моря, роздумуючи, куди б його ще поткнутися.
Чимраз ширше освітлювалося блискавками небо, вповивався грозами ранок над скаламученими широкими плесами Ворскли …
Каламутним поглядом повів він по бойовиську й побачив полову тушу тура, що зблизька здалася неймовірно великою, побачив Данусю, що ламала руки над Збишком, і самого Збишка на плащі.
В цю мить прямо над нами пролетіла, каркаючи, ворона.