А вершниця спокійно сиділа в сідлі, тримаючи в руках поводи, і ніби чекала на нього.
Вони впали обидва, і дівчина опинилася зверху, осідлавши зелемінця, наче вершниця коня.
Вершниця прив’язала коня до гілки невисокого дерева, зіскочила з сідла й озирнулася.
Вона залетіла в позі «вершниця навпаки», коли Беніто Муссоліні спустив просто в неї.
Звідусіль її обступають колючі зарості, зовсім не схожі на те лісове шатро, з-під якого щойно виїхала вершниця.
На вершині вершниця зупинилася й помахала хусточкою.
Перше ніж вершниця доскаче до стежки, що веде вниз, зашморг охопить їй шию, і тоді …
Слово виникло в моїй пошматованій пам’яті, коли перед самим закриттям воріт ми — напівжива конячина і її вкрита синцями вершниця — повернулися в місто.