Ветеринар кивнув і спитав, як їх звати, але відповіді не почув.
Прокинувшись уранці й не побачивши їх поряд, ветеринар засумував.
Зі столу все скинули на підлогу, ноги жінці прикрутили залізним дротом, і наш великий ветеринар почав чаклувати.
Ветеринар скип’ятив воду в чайнику, розпарив обличчя гарячим рушником і поголився.
— Ясна річ, доне Хасінто, що вони не все вам розповідали , — в' їдливо докинув ветеринар.
Цього було досить, щоб ветеринар, не визираючи надвір, міг точно визначити, яка сьогодні погода.
«Принаймні слонів не повбивали — уже за це треба їм подякувати» , — переконував себе ветеринар.
Скрегочу зубами й кажу йому: «Ти, мабуть, ветеринар, а не людський лікар.
Ветеринар збагнув це з того, як той говорив і поводився.