Блідий, вимазаний у вогку глину Чорнобай підбіг до комори.
Перед ним, тримаючись за поручні трапа, стояв Пітер — мертвотно блідий, вимазаний кров’ю, зуби в нього цокотіли, а очі були неприродно тьмяні.
Дім був не новий, але чисто вимазаний білою глиною, з новим непожолобленим, як буває на економіях, сосновим помостом, дуже чисто вишуруваним та вимитим.
Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла добра купа бруду, що висіла, мов кишка у індика.
Він заступив мені дорогу і сказав : — Ти вимазаний із списку цехових, пане Юрку …
Але треба сказати відверто: спочатку, на перших порах, коли я, весь вимазаний, після роботи йшов тими самими вулицями, які ще так недавно бачили мене гімназистом із срібним гербом на кашкеті, я відчував нездоланний конфуз.
Під вічком перстень був вимазаний якоюсь бридотою.
Галя повернулася до сина і згукнула вражено: хлопець був з голови до ніг вимазаний у глину.
Я застав моїх приятелів іще в школі, але будинок був уже вичищений, вимазаний, а на ранок другого дня запрошено вже було духовенство, себто соборного протоєрея з причтом і покровського отця Якова теж із причтом, щоб посвятити оновлене житло.