— подумав прадід, коли жид весь затрясся і так заскиглив, наче йому хто кишки почав вимотувати.
Говоритимуть про клясову пильність, щоб вони показилися , — тільки те й знають, що душу вимотувати.
Потрібно вміти розслабитися і не вимотувати себе домислами, а терпляче чекати, поки автоматика приведе його до місця десантування.
Особливу ж втіху дає мені вимотувати йому кишки й видирати серце". -
— Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати.
З таких треба жили вимотувати, щоб у кожного, хто хоч у зародку має людиноненависть, шкура від ляку відвалювалась, щоб він у душі поганій зарікся пальцем зачепити людину.
Мета була досить відвеота: вимотувати кишки у свого ближнього.
І тому він одразу ж почав вимотувати супротивника, не даючи йому навіть підступитися до себе — не те що схрестити клинки.