— Він у п’яному чаду, виправдовуючи себе у всьому (такому, мовляв, як я, все дозволено), може викинути яке завгодно гидке колінце.
— Не хочу себе виправдувати; може бути, що я провинилася.
Клим аж ніяк не виправдує сина. Такий-сякий. Не годен він жінки своєї.
Невже він [учитель] виправдає Катрусю й звинуватить Павла?.
Півтора року ми борсались у цих сітках. Судив військовий суд у Катеринославі. Виправдав.
Гризли його сумніви, чи не буде суперечити вимогам хорошого тону пропозиція щодо вінчання під час жалоби? Чим виправдає він своє раптове рішення?.
Обернувшись, я побачив кореспондента Нестора Журбу, прозваного в редакції Нестором-літописцем. Справді, він більше виправдував це назвисько, ніж своє законне прізвище.
— І хочеться лише запевнити, що орден. виправдаю не тільки працею, а й боротьбою проти шпигунів і шкідників у моїй Радянській Вітчизні.
— На мою думку, він виправдає збитки, які причинив [заподіяв] державі.
Виправдовувати одну помилку іншою, більшою , — це наче як із брехнею, бо глупота рідна брехні, яка, аби триматися на ногах, потребує багатьох інших брехень.