Тільки-но в Ісака з’явилася надія на порятунок, він почав випростуватися, хоча й досі стояв на колінах; відкинувши назад своє довге сиве волосся й розправивши бороду, він спрямував допитливі чорні очі на прочанина.
Тоді величезне створіння, яке покинуло гондолу, поволі почало випростуватися на весь зріст.