Тільки Руслана Вирва мовчала — уперто витріщалася в підручник з іспанської.
Вирва посеред вулиці - така глибока, що аж видно потріскані труби водогону.
— Вирва раптом заспокоїлася, розливала в чашки запарену в банці каву, усміхалася.
Вирва в юрбі замкнулась, і юнак з барвистим метели ком розтанув, підхоплений людською хвилею.
Під столиком лежали навхрест Михайло Андрійчук і Клим Вирва, трохи далі - Петро Перейма і Григорій.
Майка парила мізки, збагнути не могла: яку хижу правду почепила на своє знамено кароока Руслана Вирва? ..
Тільки Руслана Вирва спокійно сиділа за колишнім Майчиним столом, приречено гортала підручник з іспанської.
— довбала собі, як Руслана Вирва; усміхалася легко, обходила чужі проблеми, щоби не загальмувати через них.
Я бачив, як упав, схопившись за груди, Клим Вирва, як підскочив на місці і зашкутильгав до рогу Чорної кам’яниці Покутський.
Ось Андрій обійняв Руську, зашепотів їй на вушко щось, певно, приємне, бо Вирва закивала, усміхнулася, поклала голову на Андрієве плече.
Вирва пояснила — житимуть удвох, третя сусідка Олеся переїхала до свого хлопця, з’явля ється раз на місяць тільки задля того, щоби місце в гуртожитку зберегти.
Майка згадала незвичайну компанію в кав’ярні неподалік Львівської площі: Вирва, зухвалий «англієць», хмари тютюнового диму над столиком …