Під звуки цієї музики грязниє, вонючіє виродки, злочинці й збоченці, незграбно, мов охлялі мавпи, входили до каплиці, а охраннікі всю дорогу шпетили їх і стусали.
— Якщо нас виявлять , — сказав він , — набрешемо, буцімто мене викрали виродки, а ти за ними погнався і відбив мене; блукали ми з тобою, блукали лісом і от сьогодні вийшли сюди …
Я знаю, що трапляються серед нас поодинокі виродки, садисти із вивихнутим розумом, але щоб садистами були поспіль люди з державними знаками на чолі …
А я собі подумав: «Чорт би забрав вас усіх, виродки.
Ці то вже гнояки на тілі рідного народу, яничари, перевертні, виродки !
— На те вони й виродки ! їм гроші дорожчі за все, у них немає нічого святого. їм нічого не вартує дитину задушити — бували такі випадки …
Та були серед них і виродки, плоди повільного занепаду племені впродовж багатьох століть.
«Де ці твої виродки живуть, швидко розказуєш, як їх знайти, і все буде добре» , — Мирон спробував зобразити щось схоже на підбадьорливу посмішку, але все ж вийшла гримаса «Так, так, только коль нє треба, запісуйтє …»