І надто не дивись, Які є в світі втіхи та принади, в твоїй душі - і низина і вись, забудь себе, достоїнства і вади, прозріє серце — і не стане тьми, хоч і страждань не щезне чорна стріха, спізнаєшся із добрими людьми, з лихими теж …
І почав бродить, стоптавши вись гірську і дольний низ.
Так і ди вись, щоб не спорснув налигач, бо буде біда …
Не прогнав їх геть, прислухавсь я до їхніх слів і сліз, Та, покинувши оселі, заблукав у дикий ліс, Де обрав собі за житло схови оленів та кіз, І почав бродить, стоптавши вись гірську і дольний низ.
Коли величезний корабель злинув у вись, від нього полетіла атомна бомба.
Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, поди вись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожи .)