Витівник-меддах, котрий сьогодні віщав від мого імені, пообіцяв якогось дня, але не завтра, а в середу, повісити вночі на цю ж стіну зображення жінки і її солоденьким голоском переказати ту любовну історію.
Ну й витівник — отак бавитися, та ще й спозаранку !
«Цей витівник» , — пригадалося, як казав Григорій Іванович про Ярчука, і тільки тепер я зрозумів, що він мав на увазі.
Увечері другого дня масовик-витівник готелю зорганізував експедицію в глибинку.
— А той витівник … про якого ви казали" Сава Данилович" здається" теж із міліції?
Він зробив кілька легких пасів рукою і як витівник подав мені пляшку з безбарвною рідиною.
Витівник він був великий: добре танцював, умів показувати смішні сценки про п’яних та юродивих і робив це так майстерно, що заслужив навіть похвалу від Іларіонова, колишнього професіонального актора.
Витівник — це навіть м’яко сказано про чоловіка, який із занедбаного водяного млина робить казку, одружується з такою кралею, купує квартиру в Києві і позичає від неї ключ першому-ліпшому зустрічному.
Правда, він причепливий, зарозумілий, з підлегли ми поводиться гірше, ніж поводився б із батраками, зате витівник, хитрий, спритний — справжнісінький тобі дия вол !
— Цей витівник теперички не в кватирі живе" а в млині.