Андрій Рона п' є спокійно, повільно вихололий чай, допиває склянку і автоматично закурює.
Ось уже й підкрадається до житла, вже й оченята примружила, шоб краще чуть, зараз стрибне на стару стріху, на вихололий димарь; осьо, вже надумала …
Вогник без особливого бажання сьорбав вихололий борщ.
Лисий нарешті вгамувався, сів на місце і став жадібно ковтати вихололий чай.