Над Біличим Полем тремтіли холодні зорі, коли Сергій Довгаль засунув руки в кишені плаща і тихенько свиснув до білого пса, що злякано підібгав хвоста і відбіг від бака зі сміттям.
Невіл Лонґботом купив велику і смердючу зелену цибулину, шпичастий пурпуровий кристал і зогнилого тритонового хвоста, перше ніж решта ґрифіндорців сказали, що йому нічого боятися: він чистокровний, а отже, на нього ніхто не нападе.
Мене ніхто не доганяє, і, як я встигаю пересвідчитися, шугнувши напроти магазину в тінь і простоявши п’ять хвилин за старим каштаном, «хвоста» також нема.
Він запхав китичку хвоста у каву і знову її обсмоктав.
Але тепер це тільки пробудило Гапку, і вона так цицькнула на собаку, що той мало не на смерть перелякався, забив хвоста між ноги і чкурнув, аж за ним здійнялася хвильна хмарка куряви.
Забурунили хвилі під ударами хвоста розлюченої тварини.
Червоні очиці істоти гіпнотизували мене, а Джек з жахом стежив за кожним рухом величезного хвоста, що міг жартома, одним ударом знищити і нас, і хистке суденце.
Напружились і вдарили по воді лопаті хвоста, ракетними струменями рвонула вода з жабрових щілин — і хижак кинувся до мене.
Тут він замовк, і якби мав довшого хвоста, то підібгавши б його втік.