Загін він уздрів аж за п’ятим озером, про яке межибізькі хлопчаки мовили, що не має дна й там живе найстрашніший водяник — князь усіх водяників, берегинь та мокрих русалок.
Внизу хиталися водорості й сидів зелений, зарослий мохом водяник …
Вернидуб, новопризначений прем' єр-міністр Крутивус, просто гарна людина Вернигора, начальник ТАДЕПО генерал Буха Копитович, військовий міністр Жовтовод-Водяник, генерал невідомого роду військ Доброзол та інші ліпші люди України.
Там жили веселі плотвички і великі вусаті соми, відлежувалися в намулі ледачі карасі і повзали страшні, схожі на гадюк, в’юни; а ще далі, аж на середині ставу в найглибшій ковбані, сидів схожий на величезну корягу дід — водяник.
Водяник ламав довгі вербові лози і оперезувався ними.
— Тепер ми квити , — сказав водяник і провів хлопця на берег.
В бричці сидів водяник у зеленому костюмі з золотими ґудзиками.
Тільки він це сказав, як водяник Волшовечек торкнувся долонею води — і з усіх кінців озера попливла до нього риба.
Вночі підкрався до яру, визирнув з-за кущів і бачить — справді сидить водяник, мрукає щось під ніс і чоботи шиє.
Водяник здригнувся, зиркнув на місяць, погрозив йому пальцем і сказав: