Люди кажуть, ніби ворожка — вона потім зникла з села невідомо куди , — провістила, що той хворий помре від отрути і що отруту дасть йому невідомий чорнявий перехожий у простій приношеній одежі.
Якби ворожка знала, де лежать які гроші, то вона перша випорпала б їх і була б страж яка багата …
У яскраво освітленому вікні на третьому поверсі стояла красива молода жінка у дивному вбранні - знахарка, цілителька, ясновидиця, ворожка, віщунка і чаклунка Мирослава Чесна — і посміхалася до місяця, який неоднозначно їй підморгнув.
Ворожка, начебто не помітивши Тониного сум’яття, байдуже продовжувала далі:
Ворожка, вбрана в вишнево-червону сукню, простягає пальці і, відкривши обличчя дівчині, накладає на нього масть: темно-бронзову, з густою тягучістю меду.
На цей раз ворожка відірвала від Ніки проймаючі зелені очі.
За поясом, на голім тілі, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, їй ніщо тепер не зашкодить.
— хотіла перебити його ворожка, але дядько з папугою накрив її голос : — Н-ну, р-разом, не товпись, по порядку становись !
В його уяві поставали постаті похмурого Архімага Ґеншера, Немерле, Оґіона; якось приходила навіть тітка-ворожка, котра навчила його перших заклинань.